Випадок на тихій полюванні
Той серпневий день 1986 Микола Володимирович запам'ятав на все життя. У його дружини Наталії був день народження, а всі справи чомусь пішли наперекосяк з самого ранку ...
Грибів в те літо було хоч косою коси. От і вирішив він набрати білих грибів, здати їх, а на отримані гроші купити дружині подарунок. Ну, або сама нехай купить чого захоче - було б на що.
Постало Микола з ранку раніше і пішов у гараж за мотоциклом. Вставив ключ в замок воріт, а ключ ні туди ні сюди. Ніколи такого не було, а тут раптом як на зло ...
Мучився хвилин двадцять, хотів уже збити замок сокирою, та тут сусід по гаражу йшов мимо. Поцікавився, що сталося, а потім попросив дати йому спробувати відкрити. І треба ж, на подив Миколая, замок піддався з першого разу!
Подякувавши сусіда, став виводити з гаража свій "Іж-Планету". Глянув - знову невдача, в бардачку, де повинен бути акумулятор, порожньо. Аж сторопів від подиву. Буквально пару днів тому благополучно приїхав з дачі, мотоцикл поставив в гараж і акумулятор, точно пам'ятає, що не витягував. Що робити? Почав шукати. Знайшов його на полицях, де стояли порожні банки з-під компотів. Як він туди потрапив ?! Незрозуміло ...
Загалом, привів засіб пересування в порядок, вивів мотоцикл з гаража, замок закрив більш-менш легко. І вже зібрався рушати, як побачив, що вздовж городів, у бік лісу йде якась дивна жінка. Вона глянула в його бік і тут же відвернулася, немов боялася, що її впізнають. Ні на кого з місцевих жінок начебто не схожа. І дивно: йде так рано в ліс, а відра в руках немає.
Поїду, подумав Микола, наздожену її, подивлюся, хто така. Мотоцикл завівся з великими труднощами, довелося неабияк повозитися - двигун "чхав" і відмовлявся працювати. Але врешті-решт "ІЖ" рушив з місця. Правда, виявилося, що жінки вже й слід прохолов ... Та й не тільки її. Поки їхав до місця, не зустрів жодного грибника. Як таке можливо? У грибний рік у вихідний день і ні душі!
- Ну да ладно, - вирішив він. - Зате всі гриби будуть моїми.
Заїхав вглиб лісу, кілометрів сім - рік тому тут відрами збирав одні білі. Вони і в смаженні, і в варінні хороші, та й цінуються дорожче.
Передчуваючи хорошу грибне полювання, поставив мотоцикл у кущі і заглибився в ліс.
Бродив по лісі більше години, але не побачив, на свій подив, жодного гриба. І що ще дивно: у лісі стояла незвичайна мертва тиша. Вирішив зупинитися перепочити да прислухатися. Може, є хто в лісі, так хоч на голоси піти. Ан ні. Ні звуку.
Озирнувшись, Микола побачив, що стоїть біля болітця. Ось тільки пригадати його, як не старався, не міг. Хоча місця повинні бути знайомі. Спущуся, думає, з пагорба в це болото. Може, хоч Красноголовики здадуться, вже їх-то тут має бути повно.
Спостерігши щось схоже на стежку (напевно, лосі протоптали), вже зібрався рушити, але раптом щось зупинило. Згадав, що голодний, і вирішив присісти під дерево перекусити. Але тут побачив те, що привело його в шок.
- Болітце, - говорить він, - проглядалося десь на півкілометра. І ось звідти, з глибини, раптом налетів сильний вітер і воронкою, висотою метрів 10-20, понісся саме з тієї стежці, якою Микола Володимирович збирався йти. Піднімаючи вгору пил, краплі води і обламані гілки кущів, вихор пронісся повз, буквально в декількох метрах від грибника.
Якийсь час стояла тиша, потім ліс ожив, почувся шум, і Микола Володимирович потроху прийшов до тями.
- Волосся, - каже він, - встали дибки, коли уявив, що б сталося, ступни я на цю лосину стежку.
Хто ж зупинив його? Вже не Ангел чи Хранитель попрацював? Тоді, як зізнався Микола, він щиро повірив у Бога, ревно перехрестився і ще якийсь час стояв як укопаний, дивлячись туди, де його могла зустріти вірна загибель.
Грибів Микола в той день все-таки набрав, а от знайти пояснення події так і не зміг.
Людмила Віхарева
Джерело: Марійська Правда
